Підписатися на RSS

Історія закладу освіти

У 1957 році в мальовничому селищі гірників Пантаївка, яке знаходиться на околиці лісу, відкрилася і прийняла у свої стіни учнів середня школа №16.

На посаду директора нової школи запропонували Настасьєва Григорія Кириловича. Він не відмовився, оскільки роботу цю знав, вона його приваблювала. Всього за 1 рік директорства Григорій Кирилович зміг завоювати повагу серед учнів та його батьків, а також авторитет серед членів педагогічного колективу.

Наша школа пишається тим, що її першим директором був колишній комсорг 20-го гвардійського полка, 6-ої гвардійської Кременчуцько-Знам’янської Червонопрапорної ордена Суворова повітряно-десантної дивізії 5-ої гвардійської армії, а нині – Заслужений учитель України, кандидат педагогічних наук.

Праця Настасьєва Г.К. була відзначена орденом Дружби Народів та вищою педагогічною нагородою СРСР – медаллю Н. Крупської.

Його запрошували в Польщу, Болгарію, Чехословаччину. Там він виступав із лекціями у школах, інститутах, університетах, на наукових конференціях. Педагог ділився досвідом роботи Павлиської школи.

За цю роботу уряд ПНР нагородив медаллю «Відмінник народної освіти», а уряд НДР – Почесною грамотою Республіки.

Перших учнів на порозі школи зустріли молоді, енергійні вчителі:

Черниш Василь Терентійович

Смик Дмитро Петрович

Насонов Анатолій Васильович

Рогачевський Анатолій Григорович

Самойленко Павло Ларіонович

Юрченко Марія Пантелеймонівна

Бабець Василь Мусійович

Груйчич Лідія Іванівна

Березняк Алла Олександрівна

Алілуєнко Алла Олексіївна

Неклеса Параска Семенівна

Кутова Діна Севір’янівна

Скалецька Євдокія Петрівна

Дробот Людмила Олексіївна

Після призначення Настасьєва Г.К. директором школи-інтернату педагогічний колектив СШ №16 очолив Груйчич Сергій Олексійович.

Завучем школи був призначений Самойленко Павло Ларіонович, який пропрацював на цій посаді тривалий час.

За час роботи у школі директор Груйчич С.О. велику увагу приділяв навчально-виховному процесу, забезпечував високий рівень викладання навчальних предметів, що свідчили призові місця на міських предметних олімпіадах.

У позаурочний час школярі були задіяні в різних гуртках.

Учні Сергія Олексійовича любили. Колеги, батьки та жителі селища – поважали. Саме тому його обрали заступником Голови селищної Ради. Його турбували не тільки шкільні проблеми, а й проблеми селища. Груйчич С.О. залучав учнів до озеленення вулиць селища та догляду за Обеліском Слави.

Він налагодив зв’язки з керівництвом Морозівського та Бандурівського розрізів. Школярі допомагали в будівництві управління р-зу «Морозівський». Так у трудових справах зміцнилися шефські зв’язки між школою і підприємством.

Шефи допомогли збудувати майстерню та придбати необхідне обладнання. Велика увага приділялася й організації відпочинку дітей: організовувались екскурсії до різних міст СРСР, походи по місцях бойової слави, зустрічі з передовиками виробництва та ветеранами Великої Вітчизняної війни.

Груйчич С.О. зміг організувати батьків на будівництво теплиці, роботою якої керувала вчитель біології Стадник М.Ф.

Беручи приклад із директора, школярі брали активну участь у громадському житті. За це найактивніших учнів обласний відділ народної освіти нагороджував путівками в «Артек». І першу таку путівку отримав Минайленко Микола.

У 1960-1964 рр. поряд зі школою було збудовано 3-поверховий гуртожиток. Оскільки в навчальному закладі учнів з кожним роком ставало все більше і більше і навчання велося в 2 зміни, то постало питання про розширення СШ №16. Керівництво розрізу передало будівлю гуртожитку школі.

При СШ №16 працювала школа робітничої молоді №5, в якій здобували освіту жителі селища. Директором цієї школи був Насонов Анатолій Васильович.

Після того, як Груйчич С.О. пішов працювати завідуючим хімічною лабораторією на розріз «Морозівський», директором СШ №16 у 1970 році було призначено Насонова Анатолія Васильовича.

У той період в школі навчалося близько 750 учнів. Навчання велося в 1 зміну. Педагогічний колектив розширювався. В нього влилися нові вчителі:

Антонова Ніна Іванівна – вчитель російської мови та літератури

Антонов Микола Никифорович – вчитель математики

Литвин Василь Никифорович – вчитель молодших класів

Крівець Ніна Миколаївна – вчитель молодших класів

Додатко Лідія Миколаївна – вчитель співів, потім закінчила Кіровоградський педагогічний інститут, стала викладати українську мову та літературу

Павлюк Софія Микитівна – вчитель хімії

Ярова Світлана Тимофіївна – лаборант, по закінченню Кіровоградського педінституту (фізико-математичний факультет) – вчитель математики

Орел Тамара Іванівна – вчитель української мови та літератури

Липка Валентина Трохимівна – вчитель математики

Щербак Олександр Мусійович – вчитель фізики

Щербак Галина Степанівна – вчитель математики

Нагорний Микола Іванович – вчитель фізкультури (спланував і з допомогою шефів обладнав спортивний майданчик)

Герцева Олександра Григорівна – вчитель історії

Яготин Мотрона Федосіївна

Директора школи Насонова А.В. турбував не лише навчально-виховний процес, а й господарські справи. Анатолій Васильович був справжній господарем. Він розширив їдальню, збудував капітальний погріб для зберігання овочів, перекрив приміщення майстерні. Оскільки школа мала 2 приміщення, 2-поверхове і 3-поверхове, Анатолій Васильович домігся будівництва теплого переходу. Завдяки небайдужості Насонова А.В., його ініціативності та наполегливості було оформлено документи і розпочато будівництво переходу.

Велику допомогу надавали шефи. Вони допомагали транспортом, матеріалами і на будівництві, і при виконанні ремонтних робіт.

Дякуючи шефам, вчителі та учні школи відпочивали в місті Світловодську на турбазі «Славутич».

Традиційними у школі були свята Першого дзвінка, Нового року, Останнього дзвінка. Особливо вчителі й учні любили свято «Українські вечорниці». Учні глибше знайомились із історією, традиціями і звичаями українського народу. Діти разом із вчителями співали українських пісень і смакували варениками зі сметаною.

Після закінчення Миколаївського державного інституту Олександрійський міськво направляє вчителем української мови та літератури в школу №16 Орел Тамару Іванівну. У 1970 році вона працює в школі заступником директора по навчальній роботі в 1-4 класах та вчителем української мови та літератури, а з 1971 року – організатором позакласної та позашкільної роботи.

У 1975 році Орел Тамара Іванівна призначена директором школи, пропрацювала на цій посаді до 1978 року. З 1978 по 1987 рік Тамара Іванівна працювала організатором позакласної та позашкільної роботи.

У 1987 році Орел Т.І. переведена директором СШ №4 м. Олександрії.

Гогуля Олександр Олексійович розпочав свою педагогічну та директорську діяльність у СШ №16 з 1979 року і пропрацював на посаді до 1990 року.…

Саме завдяки ентузіазму та наполегливості Олександра Олексійовича завершилося будівництво переходу між 2- та 3-поверховими корпусами. Разом із цим переходом були облаштовані кабінети для музичної школи, роздягальні, кабінет вчителя фізичної культури.

При Гогулі О.О. була зроблена прибудова до їдальні, реконструйовано обідній зал, завезено нові меблі, а також перекрито школу, зроблено капітальний ремонт майстерні, заасфальтовано територію навколо закладу, поставлено нову огорожу, замінено меблі в класних кімнатах та в кабінеті директора.

У період з 1990 по 1996 рік директором закладу був Балуба Володимир Миколайович - випускник нашої школи, який закінчив Кіровоградський педагогічний інститут (філологічний факультет, спеціальність «Російська мова та література»).

Як людина, Володимир Миколайович володів почуттям поваги до старших вчителів, в скрутну годину вмів допомогти, порадити, увійти в положення. Він легко знаходив спільну мову з учнями старших класів, намагався допомогти молодим учителям встановити контакт із важковиховуваними учнями. Як учитель, він добре знав предмет, особливо мову.

Балуба В.М. ставився до себе критично, товаришував з учителями школи та інтернату. В планах цього директора завжди зверталася увага на добробут вчителя, на індивідуальний підхід вчителя до учнів.

Шохіна Лідія Володимирівна в ЗОШ №16 почала працювати на посаді заступника директора з виховної роботи з 1993 року, а в 1996 році вона очолила заклад.

Керувати школою їй довелося у дуже складний час, коли майже не було матеріальної підтримки з боку міськво, а приміщення школи потребувало капітального ремонту. Лідії Володимирівні потрібно було постійно шукати помічників для вирішення нагальних питань. Благодійні внески вносили батьки, фонд О.Єдіна надавав матеріальну допомогу школі, підтримувала селищна рада.

Довелося пережити 2 страйки: один – короткочасний (3 дні); другий – майже 2 місяці. Основною вимогою страйкуючих учителів була своєчасна виплата заробітної плати.

Директор школи завжди знала потреби своїх підлеглих, бо сама є матір’ю 3 дітей.

Шохіна Л.В. змогла налагодити стосунки з міським головою. У 1999 році – вперше за час існування школи! – на урочистостях, присвячених Дню вчителя, був присутній міський голова Цапюк Степан Кирилович, який подарував школі кольоровий телевізор та музичний центр.

За допомогою міськвиконкому обладнано учительську (відремонтовано, придбано нові меблі, настелено лінолеум).

За кошти батьків розпочато обладнання актової зали та відремонтовано їдальню.

Лідія Володимирівна піклується про престиж школи, про злагоду в педагогічному колективі, цікавиться життям учнів, вболіває за доручену справу.

Шохіна Лідія Володимирівна, директор закладу

У 2007 році заклад відзначав своє перше 50-річчя. На ювілей з’їхалося багато гостей – небайдужих людей, випускників СШ №16. Один із них, Денисюк Анатолій Пилипович, подарував рідній школі комп’ютерний клас, обладнаний сучасною технікою. Учні вперше змогли не лише теоретично, а й практично оволодівати навиками роботи з ПК.

з 2о16 -2о17 навчального року очолювати ЗНЗ № 16 почала Волкова Наталiя Сергiiвна - молодий директор, сповнена сил та бажання продовжити справу попередника.

/Files/images/24232148_141019939886579_5077071134426052195_n.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 100

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.